Про сорбекс Публікації Інструкція Питання - відповіді Виробник Де придбати
ua ru

Про сорбенти

У сучасній медичній практиці й дієтології широко використовуються засоби і методи сорбційної очистки організму, що дозволяють відновлювати і підтримувати постійність внутрішнього середовища в умовах впливу несприятливих факторів різної природи.

Одним із таких методів є ентеросорбція — виведення з організму чужорідних речовин, що потрапляють до нього з навколишнього середовища, або що утворюються в самому організмі з токсичних продуктів обміну речовин.

Термін «ентеросорбція» (ентеро — всередину, сорбція — вбирати) був запропонований у 1983 р. співробітниками Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (проф. Ніколаєвим В.Г.) для позначення нового методу сорбційної терапії, який полягав у щоденному прийомі високоактивного синтетичного вугілля сферичної грануляції.

У цих роботах були вперше узагальнені уявлення про основні механізми лікувальної дії вуглецевих ентеросорбентів, а саме:

  • поглинання токсичних речовин, що потрапляють до шлунково-кишкового тракту (ШКТ) ззовні;
  • поглинання токсинів, які проникають до просвіту кишківника з крові:
  • зв’язування токсичних речовин, що виділяються разом з травними соками;
  • поглинання токсичних метаболітів, які утворюються безпосередньо в шлунково-кишковому тракті;
  • сорбциона модифікація дієти;
  • фіксація і перенесення на поверхні сорбентів фізіологічно активних речовин (ферменти, жовчні кислоти і т.д.).

Дія сорбентів може бути прямою і опосередкованою.

Пряма дія сорбентів — це витяг, фіксація і виведення зі шлунково-кишкового тракту бактеріальних токсинів, мікроорганізмів (вірусів, бактерій), які можуть викликати різні захворювання, зв’язування газів.

Опосередкована дія — запобігання або ослаблення токсико-алергічних реакцій, профілактика токсикозу, викликаного різними зовнішніми факторами, зниження навантаження на органи, які беруть участь у «переробці» та виведенні токсинів: печінку, нирки; корекція процесів обміну речовин, відновлення цілісності і проникності слизових оболонок, поліпшення кровопостачання, стимуляція моторики кишківника.

Сучасні ентеросорбенти мають різні властивості та відрізняються за такими ознаками: 

  • за формою для прийому: гранули, порошки, таблетки, капсули;
  • за хімічною структурою: вугілля активоване, силикагели, цеоліти, алюмогели, харчові волокна і ін.;
  • за механізмом сорбції: адсорбенти, абсорбенти, іонообмінні матеріали, сорбенти з каталітичними властивостями;
  • сорбенти комплексної дії;
  • по вибірковості дії: селективні, неселективні, селективні моно-, бі-, поліфункціональні.

За хімічною природою ентеросорбенти можна розділити на кілька груп:

  1. Вуглецеві ентеросорбенти
  2. Ентеросорбенти на основі природних і синтетичних смол, синтетичних полімерів і неперетравлюваних ліпідів;
  3. Ентеросорбенти, які мають кремній, зокрема кремнійорганічні, аеросили і глини;
  4. Природні органічні на основі харчових волокон, гідролізного лігніну, хітину, пектинів і альгинатів;
  5. Комбіновані, до складу яких можуть входити два і більше типів зазначених ентеросорбентів.

Вуглецеві сорбенти

До групи вуглецевих відносяться сорбенти на основі активованого вугілля.

Активоване вугілля, вугілля рослинного походження — традиційний засіб для зв’язування токсичних сполук, застосування якого відомо ще з часів Гіппократа і актуально й понині (в формі хімічно чистого активованого вугілля). Хімічно чистие активоване вугілля є продуктом піролізу (нагрівання без доступу повітря) природних полімерів рослинного походження. На наступних стадіях переробки активоване вугілля набуває розвинену систему пір різного розміру (мікро-, мезо-, макропори) і потужну активну поверхню (від 2000 і більше м² / г), що і визначає його здатність ефективно зв’язувати токсичні сполуки різної природи за рахунок їх фізичної сорбції в порах.

Сорбційну активність пористих сорбентів визначають за показниками обсягу пір і питомої площі поверхні мезопор і мікропор.

Прийнято вважати, що на поверхні активованого вугілля присутні практично всі функціональні групи, відомі в органічній хімії, завдяки чому можуть протікати процеси зв’язування сполук із різними хімічними властивостями.

Така особливість активованого вугілля надзвичайно важлива, так як для надання допомоги при надходженні до організму чужорідних речовин або накопиченні токсинів всередині організму, чітко визначити природу токсинів дуже складно, а часом і просто неможливо, особливо на початковому етапі захворювання.

Ентеросорбенти на основі смол, полімерів і неперетравлюваних ліпідів

До таких сорбентів відносяться продукти на основі смоли дерева карайі та полівінілпіролідону, в співвідношенні 2:1. Вони володіють високою здатністю вбирати воду, при контакті з водою розбухають більш ніж у 30 разів, при цьому токсини поглинають слабо. Такі сорбенти нормалізують пересування мас по кишківнику, тому використовуються при лікуванні функціональних захворювань товстого кишеківника.

Сорбенти, що містять кремній

До цього виду ентеросорбенту відносяться гелі, синтезовані спиртовим або водним способом: гелі гідроксиду метилкремнієвої кислоти. Пористість таких сорбентів становить 150-400 м2 / г. Для даної групи сорбентів характерна невелика здатність «вбирати» речовину з малою і середньою молекулярною масою, при цьому вони мають вибірковість поглинання, наприклад, добре поглинає білірубін.

Друга група кремніймістких ентеросорбентів — група сорбентів білого кольору на основі високодисперсних пірогенних кремнеземів, так звані аеросили. Вони випускалися ще в СРСР з середини 60 років за ліцензією фірми «Degussa» і традиційно використовувалися у фармацевтичній промисловості в якості допоміжної речовини: наповнювача таблеток, супозиторіїв і як загусник мазевих основ. У якості сорбентів стали застосовуватися відносно нещодавно. Середній діаметр первинних частинок кремнеземів з питомою зовнішньою поверхнею 200-300 м2/г, становить 10-12 нм, причому самі ці частинки внутрішньої пористості не мають, отже активна поверхня невелика. Крім того, дуже маленький, субмікронний розмір (7-10 нм) частинок порошкових і таблетованих кремнієвих ентеросорбентів викликає певну настороженість, оскільки подібний розмір часток ставиться до того діапазону розмірів, для якого характерний ефект проникнення мікрочастинок через слизову кишківника з подальшим розподілом у капілярах практично всіх органів і тканин. Тому залишається відкритим питання безпеки подібних препаратів у випадках пошкодження слизової різними шкідливими агентами, або при наявності хронічних захворювань шлунка і кишківника.

Крім інших, у медицині використовуються ще смектіти (Сорбекс Малюк). Препарати смектіти володіють також гастропротекторною дією (захисною дією для слизової оболонки шлунка), сприяють зростанню «корисної» флори кишечника і пригнічують «шкідливі бактерії», тому підходять для дітей із перших днів життя.

Харчові волокна

Харчові волокна — компоненти їжі, що не перетравлюються травними ферментами організму людини, але переробляються «корисними бактеріями» кишківника. До них відносяться препарати і дієтичні добавки на основі пектину, морських водоростей, хітозану та інші. Основний механізм дії сорбентів на основі харчових волокон — абсорбція.

Хоча арсенал таких засобів є істотним уже сьогодні, він вимагає постійного вдосконалення, створення нових та підвищення ефективності традиційних засобів для зв’язування токсинів і їх виведення з організму.

Яким же повинен бути ідеальний ентеросорбент?

Ідеальний ентеросорбент повинен бути:

  • Нетоксичним;
  • Нетравматичним для слизових оболонок;
  • Добре евакуюватися з кишківника;
  • Володіти високою сорбційною ємністю по відношенню до видалення компонентів (токсинів, бактерій);
  • У міру проходження по кишечнику пов’язані компоненти не повинні піддаватися зворотному всмоктуванню у кров і не повинні змінювати рН середовища.

Лікарські препарати та дієтичні добавки Сорбекс (Sorbex, Sorbex UltraSorbex DUO) створені на основі хімічно чистого активованого вугілля, отриманого з натуральної рослинної сировини, з високою адсорбційною здатністю по відношенню до токсичних сполук різної природи і молекулярної маси . Безпека активованого вугілля доведена численними експериментами і широким досвідом клінічного застосування.

Активоване вугілля не зазнає метаболічних перетворень і виводиться з організму в складі кишкового вмісту протягом 36-48 годин. Крім того, прийом активованого вугілля стимулює моторику і покращує кровопостачання кишківника.

Капсулована форма сорбентів лінійки SORBEX (Сорбекс) має ряд додаткових переваг: 

  • спрямованість дії і можливість чіткого дозування — діюча речовина одразу потрапляє до місця своєї безпосередньої дії, уникаючи контакту зі слизовою оболонкою шлунка і шлунковим соком;
  • посилення захисту активованого вугілля при просуванні по шлунково-кишковому тракту і при зберіганні;
  • збільшення біодоступності діючої речовини (вугілля в капсулі не містить допоміжних речовин на відміну від звичайної таблетки);
  • зменшення механічної дратівної дії гранул вугілля на слизові оболонки шлунково-кишкового тракту;
  • зручність застосування капсулованої форми у порівнянні зі звичайною таблеткою або саше.

При прийомі препаратів і дієтичних добавок SORBEX (Сорбекс), як і будь-яких інших ентеросорбентів, необхідно дотримуватися дозування, кратності й тривалості прийому. Тому перед застосуванням проконсультуйтесь з лікарем.

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ ЗАВДАТИ ШКОДУ ВАШОМУ ЗДОРОВ’Ю!